Спільне патрулювання україно-російського кордону нашкодить Україні і не прискорить припинення війни

Президент Володимир Зеленський під час Мюнхенській конференції з безпеки заявив, що Україна підтримує ідею патрулювання кордону з РФ на Донбасі спільно з представниками самопроголошених «ЛНР» і «ДНР», а також ОБСЄ. За його словами, присутність у таких патрулях українців, могла б гарантувати законність підготовки і проведення осінніх місцевих виборів в ОРДЛО.

В свою чергу у вітчизняному МЗС повідомили, що готові врахувати під час створення таких спільних патрулів, приклад врегулювання збройного конфлікту у Хорватії. «Ми вирішуємо, як зробити так, враховуючи досвід, наприклад, Хорватії - як вийти на рішення, аби в першу чергу забезпечити безпеку на цій території. Можливо, до того часу, щоб провести вибори», - заявив Пристайко.

Варто зазначити, що ідея спільних патрулів обговорювалася від початку Мінського процесу, ще за часів експрезидента Порошенка. Так, 19 червня 2014 року під час зустрічі з випускниками Національного університету оборони Порошенко заявив наступне: «Можу сказати, що час припинення вогню буде достатньо коротким. Ми чекаємо, що одразу після цього відбудеться роззброєння незаконних військових формувань, наведення ладу і порядку, включаючи спільне патрулювання проти мародерів, проти злочинців. Проти бандитів, які дестабілізують ситуацію на Сході».

Щодо самої ідеї президента Зеленського, то вона не має абсолютно нічого спільного з тими спільними патрулями, які застосовувалися під час врегулювання конфлікту в Хорватії.

Нагадаю передісторію. 12 листопада 1995 року в Ердуті було укладено мирний договір. Він складався з 11 пунктів і був дуже схожим до україно-російських Мінських домовленостей. Договір передбачав дворічний перехідний період, під час якого на тимчасово окупованих територіях Хорватії мала бути створена перехідна адміністрація, територія мала бути демілітаризована і запроваджене її спільне патрулювання. За організацію місцевих виборів, відповідала саме ця тимчасова адміністрація.

У класичному варіанті міжнародні тимчасові адміністрації є формою легітимного забезпечення урядування на перехідний період на територіях, де не працюють легітимні державні структури. Створення цих адміністрацій узгоджується власне сторонами конфлікту і вже потім затверджується Радою Безпеки ООН, яка у свою чергу має прийняти резолюцію на підставі глави VII Статуту ООН «Дії стосовно загрози миру, порушень миру й актів агресії».

Далі, перехідні спільні поліцейські сили розпочали патрулювання лише за півроку. Спочатку вони пройшли навчання в Угорщині, опісля були ретельно відібрані кандидатури для комплектування патрулів. Головна вимога – у спільних патрулях не має бути людей, які брали участь у збройних конфліктах на боці однієї чи іншої сторони. В цьому контексті ще на етапі підготовки загонів, хорватська сторона заблокувала 600 кандидатур сербів. З них 400 пізніше підпали під закон про амністію, а 200 не амністували, бо їх звинуватили у військових злочинах. Це важлива особливість хорватського досвіду – далеко не всіх учасників збройних формувань можуть амністувати.

Тобто, по-перше, для введення спільних патрулів на тимчасово окуповану ділянку україно-російського кордону, про які говорить Зеленський, слід узгодити їхні списки, провести перевірку на причетність до незаконних збройних формувань і наявності складу злочину за роки війни. І лише за півроку такі патрулі можуть вийти на кордон і приступити до роботи.

Крім того, є ще один важливий нюанс. Спільне патрулювання – це лише один з елементів хорватського сценарію врегулювання, які забезпечують проведення місцевих виборів. Окрім патрулів, створювалися тимчасові адміністрації і відбувалася демілітаризація тимчасово окупованої території – тобто, роззброєння незаконних збройних формувань. У Хорватії ці процеси відбувалися одночасно.

Що пропонує Володимир Зеленський. Він пропонує на непідконтрольній Україні території, в умовах присутності 40 тисяч бойовиків у складі так званих «1 і 2 армійських корпусів», виставити спільні патрулі на проблемну ділянку україно-російського кордону. І за їхніми «спинами» перебуватимуть фактично озброєні російсько-терористичній війська.

По-друге, під час врегулювання конфлікту у Хорватії, спільні патрулі були озброєні лише легкою короткоствольною стрілецькою зброєю – тобто, пістолетами. І до їхньої юрисдикції входили суто кримінальні злочини. Водночас, якщо під час патрулювання виникали якісь серйозні сутички чи перестрілки, то викликалися додаткові сили з центрального апарату МВС Хорватії. І тут виникає питання: а кого викликати у разі збройних сутичок на україно-російському кордоні – Збройні сили України чи армійські корпуси терористів?

По-третє, спільна адміністрація та спільне патрулювання, про які говорить президент Зеленський – це елементи підготовки до місцевих виборів в ОРДЛО.

В цьому аспекті також неможливо застосувати хорватський досвід. Справа в тому, що у Хорватії вибори відбулися лише через два роки після того, як була проведена демілітаризація, роззброєні усі незаконні формування, проведене спільне патрулювання кордону, створені перехідні адміністрації і перехідна поліція. Наше ж керівництво пропонує спочатку передати україно-російський кордон під контроль спільних патрулів, і вже у жовтні провести місцеві вибори. Це повна нісенітниця. Фактично, пропонуються вибори лише під прикриттям спільного патрулювання, яке абсолютно не гарантує основних компонентів безпеки учасників виборчого процесу.

В той час, як хорватський сценарій врегулювання конфлікту передбачав проведення виборів лише після демілітаризації, деокупації та створення всіх необхідних умов для роботи фактично хорватських органів на тимчасово окупованих територіях. У варіанті президента Зеленського, відкидаються політична і безпекова складові, а також демілітаризація і роззброєння, натомість відразу ж просувається ідея проведення виборів.

Чому ж тоді Зеленський озвучив такий сумнівний план? Причин такої поведінки може бути кілька. По-перше, Володимир Зеленський, імовірно, намагається продемонструвати, що Україна має свою т.зв. «дорожню карту» врегулювання ситуації. За його логікою, це може допомогти країні поновити статус суб’єкта міжнародної політики. Тобто, Зеленський таким планом намагається підвищити суб’єктність держави, але не дуже професійним способом.

По-друге, не слід відкидати і можливої «російської руки» в подібних заявах, адже спільне патрулювання неможливе без прямого контакту з незаконними збройними формуваннями, чого і домагається РФ.

Свого часу, в американських ЗМІ була надрукована стаття російського журналіста про те, що Москва не проти введення міжнародних тимчасових адміністрацій на Донбас. Тоді Росія давала зрозуміти, що начебто пропонує можливий варіант розвитку подій, який треба обговорити. Але в цю модальність не було включено питання Криму. У статті колишнього головного редактора телеканала "Дождь" йшлося про те, що Росія готова домовлятися по Донбасу, але в обмін на Крим. Це був основний сигнал Заходу, на який вони мають погодитися. Спочатку врегулювати ситуацію на сході України, а потім – Крим.

У нашому випадку головні «підводні камені» пропозиції Зеленського в тому, що з одного боку, він говорить, що ніколи не буде домовлятися з самопроголошеними республіками, а з іншого – висуває ідею введення спільних патрулів. Це взаємовиключні позиції.

Неможливо організувати і проводити спільне патрулювання а) без узгодження списків і перевірки осіб на причетність до військових злочинів і б) без їхньої військової та психологічної підготовки та певної апробації цього досвіду. А все це передбачає прямі контакти з Луганськом і Донецьком, чого і вимагає Москва. Насправді, це прихований сценарій Кремля з врегулювання ситуації на Сході, у формі лише красивої обгортки.

Власне, таке спільне патрулювання кордону не передбачене Мінськими угодами, але про нього побіжно згадується в Законі «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там чітко зазначено, що вибори на тимчасово окупованих територіях, відбуваються лише після передачі контролю над окупованою ділянкою кордону. І, що вкрай важливо – лише після передачі контролю Збройним силам України, тобто Києву. Про жодні спільні патрулі, в законі не згадується. Таким чином, президент Зеленський намагається, як зараз модно говорити, «натягнути сову на глобус», відійти від Мінських домовленостей, і водночас відстояти власні національні інтереси. Однак, ще раз наголошую, що ідея введення спільних патрулів для проведення місцевих виборів, не передбачена ані чинним українським законодавством, ані Мінськими угодами.

І ще один важливий нюанс. Спільне патрулювання і наявність спільної поліції у Хорватії, спиралося на міжнародний військовий контингент у кількості 5 тисяч осіб. Що стосується ОРДЛО, участь такого контингенту не передбачена. Якщо ми говоримо про хорватський досвід, то слід не забувати і про іноземну військову присутність на тимчасово окупованих територіях, як гаранта проведення виборів, здійснення спільного патрулювання і гаранта безпекової компоненти. І лише потім просувати політичну компоненту. Інакше виривається норма про спільне патрулювання із глобального контексту.

МЗС та його глава Вадим Пристайко говорить про хорватський досвід завершення війни, вириваючи з контексту лише один його пункт й ігноруючи всі інші. Це абсолютно непрофесійно.

Важливе питання – чисельність таких спільних патрулів. Хорватські патрулі на початку мали близько 1300 сербів і до 200 хорватів, а також представників тимчасової адміністрації у ранзі миротворців. Що ж стосується патрулювання на україно-російському кордоні, то невідомо, в яких пропорціях буде представлений їхній склад, хто буде брати в них участь і ким буде представлена третя сторона.

І ще один важливий аспект – спільне патрулювання кордону у Хорватії допомогло вирішити проблему незаконного переміщення товарів (контрабанди), зокрема цигарок. Україна досі не спромоглася навести лад на лінії розмежування сторін, не те, що на кордоні ОРДЛО з Росією. Буквально на днях з’явилася інформація про затримання контрабанди цигарок з тимчасово окупованих територій на суму 20 мільйонів гривень. То навіщо Україні спільні патрулі на кордоні з Росією, якщо вони не будуть виконувати покладені на них завдання?

Завдання Києва – забезпечити безпеку хоча б у тих районах, які він контролює. Тобто, покінчити з контрабандою автомобілів, цигарок, алкоголю і контрафактного золота, яка переміщується з тимчасово окупованих територій.

Нездійсненність цього сценарію для України ще й у тому, що Росія категорично проти того, щоб місія ООН та інші міжнародні організації мали доступ до українсько-російського кордону. Свого часу президент РФ Путін на Валдайському форумі вже встиг заявити про те, що російська сторона не збирається передавати Україні контроль над відповідною ділянкою кордону. В той же час, коментуючи пропозицію Зеленського вже прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков зауважив, що ідею про спільне патрулювання на Донбасі Києву треба обговорювати з угрупуваннями «ДНР» і «ЛНР».

Таким чином, у нашому випадку це буде вже не хорватський, а російський варіант врегулювання ситуації на Сході України. І Кремль навмисно його вкидає США і Україні, щоб зняти із себе відповідальність за військову агресію проти України.

Україні треба наполягати на червоних лініях, спираючись на міжнародний досвід. Добре, ми погоджуємося на діяльність міжнародних адміністрацій під егідою ОБСЄ. Але під їх же охороною. На чому, власне, і наполягала Росія. Треба заганяти Росію в глухий кут, використовуючи проти неї заяви її високопосадовців.