Підписання "декрету" між Білоруссю та Росією: чим загрожує Україні?

Підписання так званих угод між Білоруссю та Росією дещо відвернуло увагу від цікавого факту. Адже власне напередодні підписання цього «декрету» відбувалося накопичення російських військ поблизу білоруських кордонів – на так званому Єльнінському плацдармі.

Це накопичення військ усі українські експерти чомусь помилково пов’язали зі спробою військово-політичного тиску на Україну. Хоча до українського кордону звідти 300 км, а до білоруського – 100. І невипадково стягнення російських сил сталося якраз напередодні підписання «декрету» між Білоруссю та Росією.

Ще наприкінці травня 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що зближення Росії та Білорусі є великою загрозою національній безпеці України, оскільки Росія буде намагатися використати територію РБ як плацдарм для подальшої агресії.

Утім, незважаючи на підписання "декрету", починаючи з 6 листопада розпочався імпорт електроенергії з Білорусі в Україну в обсягах 5 МВт у год. Адже вітчизняні так звані монополісти де-факто позбавили економіку України можливості увійти в опалювальний сезон.

До речі, президент Литви Г.Науседа 19 березня закликав Україну не брати електроенергію з Білоруської АЕС. Але це не завадило його країні різко наростити споживання саме білоруської електроенергії.

Йдеться про те, що фактично нам не залишили вибору. Ми стали енергетично вразливими завдяки політиці,не російських, а вітчизняних олігархів.

Попри все, Білорусь залишається важливим торговим партнером України. Понад 70% паливно-мастильних матеріалів, необхідних для потреб ЗСУ, постачається якраз із білоруських нафтопереробних заводів. І якщо в українських ЗМІ й далі розганятимуть тези про те, що Білорусь буцімто загрожує Україні, нам у якийсь момент просто не буде чим заправляти власні танки.

Близько 40% бітуму на президентську програму «Велике будівництво» також ідуть саме з Республіки Білорусь.

Ця країна – наш торгівельний партнер. Наразі ми маємо чітко усвідомити, що Лукашенко – це останній диктатор. Основна мета якого – утримати владу та жодним чином не допустити інтеграційних процесів ані з країнами Заходу, ані тим більше – з Росією. Яка передусім загрожуватиме його особистому авторитарному режиму.

От на цих страхах Лукашенка ми й мали б зіграти. І будувати власний зовнішній курс України, який відповідатиме, насамперед, національним інтересам.

Ще раз підкреслюю, вітчизняна економіка тісно зав’язана на білоруській. Це і товари подвійного призначення, які ми не можемо напряму постачати з інших країн. Бо нам їх ніхто не продає. Це – суворі реалії, з якими ми маємо рахуватися.

Своєю чергою, Лукашенко намагається маневрувати між Заходом і Росією з метою зберегти особисту владу. Виходячи з цього нам не варто розігрувати антибілоруську карту, аби не отримати на своїх кордонах ще одну країну-супротивника.

Для чого Україні у терміновому порядку треба відволікати матеріальні і людські ресурси щоби зміцнити величезну ділянку українсько-білоруського кордону? Це – колосальні кошти, які краще спрямувати на переоснащення ЗСУ та інші потреби. Не варто створювати нового ворога власними руками.

Нагадаю:

29 листопада Україна збільшила імпорт електроенергії з Білорусі до 900 МВт-год.

Президент Володимир Зеленський прокоментував імпорт електроенергії з Білорусі: «А як інакше? Вугілля з РФ не йде, там Північний потік блокується. А що має робити держава?»

В. Зеленський опосередковано звинуватив олігарха Ріната Ахметова у тому, що його компанії шантажують владу погрозами енергетичної кризи чи відключення опалення.